Історія села Дударків
За народними переказами назва села походить від прізвища першого поселенця - музики на прізвисько Дударик, або Дударко. Від цього імені село успадкувало назву. Підтвердженням давнього виникнення села є архіологічна знахідка - рогову орнаментовану ритуальну сокиру-молот доби пізньої бронзи (належить до пам'яток Тшинецької культури).
Іншими знахідками є кам'яні знаряддя праці та козацьки люльки. Знахідки зберігаються в музеї археології Києва. На території села виявлено залишки кісток мамонтів.
Дата заснування невідома. Як пише М. Александрович у книжці "Остерский уезд", село Дударків засновано на початку XVII ст., кому воно належало – невідомо, найімовірніше – Вишневецькому. В історичних документах вперше згадується в 1615 році. За іншими відомостями, село засновано Даниловичами. Читаємо в книжці київського Трибуналу за 1633 рік: "Владельцы Борисполя Даниловичи основывают Требуховку й Дударков между Броварами и Борисполем на селищах Иваничи и Вольничи". За переказами, першим поселенцем був чоловік на прізвисько Дударик, або Дударко. Від цього імені село успадкувало назву.
Середні віки
У першій половині XVII ст. село Дударків як адміністративна одиниця підпорядковувалося Бориспільському волосному правлінню. Із переписних книжок 1666 року відомо, що Дударків населяли селяни, а не козаки: "В Бориспольском уезде всего два села со крестьяни: село Дудурково да село Требухово..." За гетьманування І. Брюховецького з волі самого гетьмана село було передано у власність Київського Печерського Троїцького монастиря. На початку XVIII ст. у селі налічувалося 72 двори. 1761 року в Дударкові збудовано церкву, 1872 – школу. Основним заняттям жителів було землеробство, займалися дударківці також чумацьким промислом. За даними на 1859 рік, село значилося як казенне, в ньому – 287 Дворів, 1469 жителів.
Доба УНР та комуністична окупація
Сучасна історія села Дударкова почалася з великих перетворень в усьому укладі життя. 1920 року тут було створено комітет незаможних селян. За переписом 1926 року, Дударківська сільрада входила до складу Броварського району. Село Дударків мало тоді 3780 жителів, а разом з хуторами Горобіївкою, Займищем, Лустовщиною, Личовим населення становило 3924 чоловіки. 1927 року у селі створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), 1929 року на його базі виник колгосп 'Надія' (Згодом – Червоний Плугатар, 'ім. Шевченка', '8 Березня", 'ім. газети "Пролетарська Правда').
Під час Голодомору 1932—1933 загинуло понад 400 жителів села. Рятував дітей директор місцевої школи Василь Івчук (1904-1938), який таємно від комуністичної влади влаштував школярів на місцевий м'ясокомбінат і під загрозою арешту зберіг їм життя.
Друга світова війна
1941 із села вигнали сталіністів - німецька влада була понад два роки. За цей період виїхало в Німеччину 228 чоловік, спалено 128 хат, відновлено церковне життя, знищене комуністами. Понад 500 жителів села насильно мобілізовано до сталінського війська. 28 вересня 1943 року Дударків знову захоплений сталінськими військами ( 163ої дивізія під командуванням підполковника Карлова). 408 уродженців села Дударкова убиті. Один з них, танкіст Прудкий Микола Петрович, був на Курській битві - нагороджений сталінською Золотою Зіркою.
Сучасність
Наприкінці XX ст. у селі – підсобне господарство "Дударків", взуттєва фабрика акціонерного товариства "Дніпро", середня школа, дитячий садок, клуб, бібліотека, медпункт. Близько 1000 дворів, близько 2500 жителів.
