Вознесенський чоловічий монастир м. Переяслав-Хмельницький

 Намісник: архімандрит Аркадій (Демченко)

Адреса: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

Історія монастиря

Ініціатором будівництва Вознесенського собору монастиря є гетьман України Іван Мазепа. В 1698 р. він звернувся до Петра Першого з проханням відновити стародавню Переяславську кафедру. У 1700 році Вознесенський собор був вже побудований. До 1713 р. територія навколо собору була забудована келіями, поварнями, будинками для приїжджих. До цього часу в Вознесенський монастир перемістилася і резиденція Переяславського єпископа. З тих пір собор отримав статус кафедрального собору Переяславської єпархії.

Вознесенський собор мав три престоли: центральний - на честь Вознесіння Господнього, правий - Різдва Богородиці, і лівий - на честь Різдва Іоанна Предтечі. У 1851 р. третій престол був переосвячений на честь преподобномученика Макарія, архімандрита Овруцького, Переяславського Чудотворця. Раку з його святими мощами перенесли в храм 4 серпня в 1786 р. з Михайлівського монастиря.

У 1816 р. монастир переводять до розряду позаштатних і більшу частину ченців зараховують до Саратовського монастиря , що в Росії. Але собор все так само залишається кафедральним собором Переяславських архієреїв. У 1847 р. архієрейська кафедра переїжджає до Полтави. Вознесенський монастир переводять до III розряду, і він стає власністю Полтавського архієрейського будинку. Собор переходить у безпосереднє підпорядкування єпископа Полтавсько-Переяславської єпархії .

Вознесенський собор залишався головним монастирським храмом. Не зважаючи на те, що архієрейська кафедра була переміщена, собор продовжував бути об'єктом паломництва не тільки православних Полтавсько-Переяславської єпархії, а й усієї держави. Адже в храмі спочивали мощі Святого Макарія, глава великомученика Даниїла (Кушніра) Мліївського . У соборі були поховані єпископи Никодим Сребницький (1751 р.), Іоанн Козлович (1757 р.), Гервасій Линцевський (1769 р.) , Іов Базилевич ( 1786). У Вознесенському соборі перебувала Чудотворна ікона Божої Матері «Переяславська».

Революційні події , які потрясли країну в 1917-1922 рр., внесли істотні зміни в життя Православної Церкви. На початку 30-х років XX ст. церква зазнає великих утисків. Собор закривають і перетворюють на зерносховище. Під час Другої світової війни храм був сильно пошкоджений. Тривалий час він стояв порожнім.

У 1953-55 роках відбулася перша капітальна реставрація собору. Одночасно споруду оголосили пам'яткою архітектури національного значення. Після реставрації до 1974 р. собор був закритий і використовувався в якості складу. У 1975 р. в соборі була відкрита музейна експозиція «Битва за Дніпро в районі Букринського плацдарму» , а в підземному зводі - меморіал «вічного вогню» пам'яті загиблим воїнам і переяславцям.

Дзвіниця Вознесенського собору була побудована в 1770-1776 рр. на кошти переяславського єпископа Іова Базилевича. Вона розташована поруч з південним фасадом храму. Дзвіниця триярусна , її висота становить 48,3 м. З боків до спорудження приєднувалась кам'яна огорожа із заходу і тепла цегляна церква св. вмч. Варвари (зруйнована в 1946 р.).

Будівля дзвіниці сильно постраждало під час Другої світової війни. У 1953 р., з метою збереження пам'ятника , дзвіницю переобладнали на водонапірну башту і так її використовували в до 1986 р. У 1960 р. була проведена перша капітальна реставрація .

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви 10 лютого 2011 діяльність Свято-Вознесенського чоловічого монастиря в місті Переяславі-Хмельницькому була відновлена.

В даний час Вознесенський собор за раніше використовується Національним музеєм- заповідником «Переяслав» і Церкви не переданий.

Намісник монастиря архімандрит Аркадій (в миру - Дмитро Петрович Демченко), народився 12 травня 1979 року в м. Бахмачі Чернігівської області в сім’ї робітників. 

В 1992 р. закінчив Бахмацьку музичну школу. 

В 1996 р. закінчив Бахмацьку середню школу №5 із золотою медаллю.

В 1996р. поступив до Київської Духовної Семінарії. 

З квітня 1997 року ніс постійний послух в Канцелярії Київської Митрополії.

У 2000 році закінчив Київську Духовну Семінарію та поступив  до Київської Духовної Академії.

29 вересня 2000 року прийнятий на посаду діловода Хустського Єпархіального Управління.

09 жовтня 2000 року в Свято-Кирило-Мефодіївському кафедральному соборі м. Хуст Закарпатської області Преосвященнішим Іоанном, Єпископом Хустським і Виноградівським (нині – архієпископ Херсонський і Таврійський) рукоположений в сан диякона.

12 листопада 2001 року згідно поданого прохання звільнений з посади діловода Хустського єпархіального управління. 

5 лютого 2002 року зачислений в штат Київської єпархії та призначений діловодом Київської Митрополії.

До дня Святої Пасхи 2003 року возведений в сан протодиякона.

У 2004 році закінчив Київську Духовну Академію.

9 листопада 2006 року в Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври Його Блаженством, Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України рукоположений в сан священика. 

27 березня 2007 року в храмі преподобного Антонія Печерського, що у Ближніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, Його Блаженством, Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України пострижений в мантію з ім’ям Аркадій на честь преподобного Аркадія Кіпрського.

27 травня 2007 року возведений в сан ігумена.

9 листопада 2007 року нагороджений хрестом з прикрасами.

1 грудня 2007 року призначений Завідуючим Канцелярією Київської Митрополії.

1 травня 2011 року возведений в сан архімандрита.

27 червня 2011 року призначений Головою Нагородного відділу Української Православної Церкви.

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 28 червня 2011 року (журнал № 52) призначений намісником Свято-Вознесенського чоловічого монастиря м.Переяслав-Хмельницького Київської єпархії.

22 червня 2011 року звільнений з посад Завідуючого Канцелярією Київської Митрополії та Голови Нагородного відділу Української Православної Церкви.