Протоієрей Олександр Клименко про виправну колонію в Березані: «Тут живуть люди. В першу і, в останню чергу - люди»
- Створено: Субота, 11 липня 2015, 13:17
Кажуть: «Якщо двоє роблять одне і теж саме, то це завжди не одне і те ж саме». Ми різні і проживаємо у неподібних умовах. Проте є на нашій землі місця, де ця відмінність відчувається особливо гостро.
Перший раз я відвідав виправну колонію строгого режиму №95 у Березані ще в 1991 році. Мені тоді було 8 років. Чесно кажучи, було трохи страшнувато. Разом з прот. В’ячеславом Ушаковим, якому я був помічником, пономарем та хористом, ми ходили до засуджених для проведення спільних молитов і розмов.
Минуло багато часу. На закритій території виріс красень-храм, десятки разів змінилися наші особливі «парафіяни», зазвучали слова не лише з книги молебнів чи молитовників, а й з Чину Божественної літургії. Набули чіткої форми порядок відвідувань та звершень богослужінь. Ієром. Назарій (Омеляненко), ієр. Сергій Таран, ієр. Вадим Бурлака, прот. Олександр Клименко (автор тексту) і незмінний прот. В’ячеслав Ушаков пробують разом розбудити Божим словом та Христовим Тілом та Кров’ю довіру засуджених до навколишнього світу та повірити в Бога і в себе.
Щотижня священики Березанського благочиння неухильно йдуть в наш особливий «чоловічий монастир», куди люди зі своєї волі не вступають. Сюди потрапляють просто тому, що у світі є зло – іноді терпиме, а, буває, нестерпне. Маємо зробити все для того, щоб всі постояльці цього тимчасового заїзду змінилися і стали кращими, віднайшли своє місце у цьому світі і повернулися на волю з відкритим серцем і світлим обличчям.
Кожного разу, входячи на закриту територію зони, кажу собі: «Тут живуть люди. В першу і, в останню чергу - люди». Сповідаючи їх, розумієш, що при всіх видимих ознаках нашої неоднаковості духовні проблеми – ті ж самі. І ми і вони пробуємо вирішувати ці проблеми за допомогою спільної молитви.
Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас, грішних!
Прот. Олександр Клименко
