Різдвяне послання Митрополита Бориспільського і Броварського Антонія

Створено: П'ятниця, 07 січня 2022, 23:41

«Яко отроча родися нам,
Сын, и дадеся нам»
(Іс. 9:6)

Возлюблені у Господі всечесні пастирі,
чесне у Христі чернецтво,
боголюбиві миряни — брати й сестри!

Сьогодні радіє Небо і Земля, бо народився Богонемовля Христос. Як зазначає святий євангеліст Лука, Ангел Господній, дивуючись безмежній любові Бога до людини, поспішає сповістити про цю благу звістку пастухам, кажучи: «Не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям» (Лк. 2:10).

Заради спасіння людини сьогодні Сам Бог стає людиною. Так, святий апостол Павло пише: «Як діти причетні плоті і крові, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерті, тобто диявола, і визволити тих, котрі страхом смерті все життя трималися в рабстві» (Євр. 2:14-15). Пояснюючи наведені слова, преподобний Єфрем Сирін каже: «нині Божество поклало на Себе печать людства, щоб і людство прикрасилося печаттю Божества». Христос врятував нас не тільки Своїм вченням, Своїми словами, - Він врятував нас тим, що поєднав у Собі людину з Богом. У втіленні Слова відбувається, за висловом того ж преподобного Єфрема Сиріна, «обмін» між Богом і людиною: Бог приймає від нас людську природу, а нам дарує Своє Божество. Але для того, щоб поєднати людину з Богом, Богові потрібно було, як каже святий апостол Павло, «умалити Себе, прийнявши образ раба». Ї тому, за словами святих отців, Різдво Христове - це, перш за все, свято смирення, бо Сам Бог смиряє Себе до того, що стає земнородним.

Блаженний Феофілакт Болгарський зауважує: «Христос смирив Себе не тільки тим, що прийняв людську плоть, але й тим, що прийняв у цій плоті страждання і смерть».

Говорячи про те, чому Син Божий не уникав ні Боговтілення, ні страждань, ні смерті на Хресті, блаженний Феофілакт пояснює: «люди завжди боялися смерті; тому Син Божий, як справжній лікар, щоб показати, що смерті боятися не потрібно, Сам першим приймає її і цим доводить, що віднині смерть - це не кара, а ліки, які виліковують занепале людське єство». Таким чином, віднині смерть - це не прірва, що розділяє людину і Бога, а міст, що поєднує їх. І міст цей був зведений саме завдяки Боговтіленню.

У світі існує безліч релігій, які обіцяють людині, що вона в тій чи іншій мірі може долучитися до Бога, відчути Його близькість і присутність. Але жодна релігія, окрім Християнства, не дає можливості людині пізнати Бога, стати причасницею Його єства (2 Пет. 1:4). З року в рік, зі століття у століття люди намагалися створити для себе картину того, яким є їх Бог. У цих образах втілювалося те найвище, про що мріє людина. Але того Бога, Який явився нам у Віфлеємі, людина вигадати ніколи б не змогла.

Такий Бог - не мрія, а трагічна реальність. Усе людське горе лягає на Його плечі, та саме заради цього Він і приходить у наш світ. Святитель Григорій Богослов пише: Бог, ставши людиною, страждає як людина, задля нас Він стає зубожілим, щоб ми збагатилися Його зубожінням.

Ціллю пришестя у цей світ Бога Сина була перемога над дияволом, гріхом і смертю, і результат такої перемоги - возз'єднання людини з Богом. Але якщо Христос - це тільки людина, нехай навіть найсвятіша і найморальніша - значить перемоги не сталося і людство все ще знаходиться під владою гріха і диявола. Від того, Ким ми вважаємо Христа залежить і наше життя: якщо ми вважаємо Його справжнім Богом - тоді ми маємо надію на те спасіння, яке Своєю жертвою звершив Христос. Але якщо ми вважаємо Його просто великим вчителем - тоді пришестя Христа втрачає для нас свій сенс.

На жаль, сьогодні багато людей не намагається просто прийняти вчення Христа, а так чи інакше підлаштувати його під свої погляди, зробити його для себе максимально комфортним. Священномученик Григорій Шлісельбурзький заповідує: «шукайте Христа не для пристосування Його до свого життя, а навпаки - для власного пристосування до життя у Христі. І тільки якщо ми будемо шукати Його по справжньому, відверто, тільки в такому разі ми збагнемо, що Він необхідний нам і безцінно важливий для нас не просто як пророк чи вчитель, а як Бог і Спаситель нашого життя».

Возлюблені у Господі всечесні пастирі, чесне у Христі чернецтво, боголюбиві миряни - брати й сестри! В цей радісний день, коли Господь наш Ісус Христос народився від Пречистої Діви Марії, ми маємо пам'ятати, що віднині вже немає тієї пропасті, яка розділяла людину і Бога. Завдяки Боговтіленню Бог і людина, за словами преподобного Симеона Нового Богослова, зустрічаються один на один лицем до Лиця. Кожного дня ми можемо зустрітися з Богом: ми зустрічаємо Його в Таїнствах Церковних і особливо - в Євхаристії, коли людина стає причасницею Його Пречистих Тіла і Крові, наповнюючих наше життя життям Божественним; ми зустрічаємо Його під час молитви, коли наше серце починає спілкуватися з Богом; ми зустрічаємо Його у наших ближніх, коли ми усвідомлюємо, що кожна людина - це, перш за все, образ Божий.

Тож дозвольте від усього серця привітати вас і побажати всім нам, аби Господь наш Ісус Христос, Який народжується нині у Віфлеємській печері, завжди відкривався нам і вів нас до єдиної справжньої цілі - Царства Небесного і Вічного життя з Богом.

МИТРОПОЛИТ БОРИСПІЛЬСЬКИЙ І БРОВАРСЬКИЙ

Різдво Христове

2022 р.