Різдвяне послання керуючого Бориспільською єпархією

Створено: Понеділок, 30 грудня 2013, 18:35

С нaми Бог, разумейте языцы,

и покаряйтеся, яко с нaми Бог!

/Стихира на Великому повечір’ї/

ВОЗЛЮБЛЕНІ У ГОСПОДІ ВИСОКОШАНОВНІ

ПАСТИРІ, ЧЕСНЕ У ХРИСТІ ЧЕРНЕЦТВО,

БОГОЛЮБИВІ МИРЯНИ – БРАТИ Й СЕСТРИ!

Сердечно вітаю вас із Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. Божою милістю нині ми знову стоїмо перед убогими яслами, в яких мирно спочиває Новонароджене Немовля, і знову Ангельський гімн великою радістю сповнює наші серця.

Неможливо уявити собі світ без Христа, як не можна сучасній людині уявити, з якою великою надією старозавітна людина очікувала найголовнішої події в історії людства — приходу на нашу грішну землю Спасителя. У тому, старому, світі люди вірили й чекали Його з такою надією, яку можна уподібнити до того, як загублене дитя, налякане й голодне, чекає своїх батьків; як самотня старенька мати чекає при дверях єдиного сина. І навіть таке порівняння буде дуже слабким і приблизним.

Найтемніша ніч — перед світанком. І ось, ніч минула, і день наблизився (Рим. 13:12), і, щоб люди могли вийти з гріховної пітьми й жити, як належить синам світла, землі було даровано мир. Цей мир приніс на землю Христос, і відтоді ті, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою, бо Він є мир наш (Єф. 2:13–14). Христос приніс на землю мир Божий — мир як примирення з Богом і ближніми, як здатність оновлення життя на засадах любові, як спокій і благоденство на всій землі.

Старозавітні пророки, передчуваючи радість, що її принесе у світ прихід Божественного світла, передрікали настання миру, коли вовк житиме разом з ягням, і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя водитиме їх (Іс. 11: 6). Людям, які не завжди бажали їх слухати і розуміти, які жили лише своїми земними турботами, старозавітні праведники проповідували царство, яке у віка не руйнуватиметься, скрушить і зруйнує всі царства, а саме стоятиме вічно (Дан. 2:44).

Що ж можна сказати про сучасну людину, про світ, в якому ми живемо, про часи, що настали після такого довгоочікуваногоі проповіданого в пророцтвах Різдва Христового? Чому немає миру між нами, чому повсюди, а зараз і у нас, в Україні, брат постає на брата, повсюди вирують пристрасті та ворожнеча? Чому такою далекою є наша реальність від тих радісних картин Царства Месії, змальованих пророками? Тому що не всі люди пішли за Христом, тому що багато хто відкинув любов Божу, тому що в гонитві за матеріальним люди забувають про милосердя. Так буває навіть з тими, що називають себе християнами, але хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той ще в темряві, бо хто любить брата свого, той перебуває у світлі, і не має в ньому спокуси. А хто ненавидить брата свого, той перебуває в темряві, і в темряві ходить, і не знає, куди йде, бо темрява засліпила йому очі (1 Ін. 2:9–11).

Протягом історії людства створювалися і змінювали одне одного різні цивілізації, ідеології і вчення. Але подібно до того, як у старозавітні часи не згасла надія на оновлення людської природи й життя на землі, так само і сьогодні, незважаючи на безліч сучасних спокус, ми знаходимо тверду основу для своєї надії і віри в тому, що здійснилася велика благочестя таємниця: Бог з’явився у плоті (1Тим. 3:16).

Через Свою Божественну любов Господь наш Іісус Христос, долучився до земного життя, став людиною, умалив Себе (Флп. 2:7), щоб відновити втрачене людиною Богосинівство, примирити і з’єднати людей з Богом і одне з одним, просвітити нас світлом істини. «Став людиною Син Божий, щоб знову дарувати людині те, з чим створив його, — повчає нас преподобний Іоанн Дамаскін, — оскільки Син Божий дарував нам краще, а ми не зберегли, то Він приймає на Себе гірше, тобто наше єство, щоб через Себе Самого і в Собі Самому відновити образ і подібність, щоб нас очистити, позбавити від тління і знову зробити причасниками Божества Його».

Святі отці розкривають нам також іншу сторону Боговтілення — вільне сприйняття людиною спасіння. І тому ми повинні використовувати свою свободу для подолання спокус нового часу, боротися з темрявою і порожнечею в собі і довкола себе.

Тож будемо в ці світлі різдвяні дні, коли Сам Бог Любов зійшов на землю, зберігати мир Христовий у своїх серцях, уникати холоду в особистих стосунках і суспільних відносинах. Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають… Усяке роздратування і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам (Єф. 4: 29–32).

Тож, зігріваючись теплотою любові Божої, будемо, дорогі брати і сестри, зберігати мир Христовий у собі і нести його іншим.

Минулий рік став воістину історичним для Бориспільської єпархії, яка, за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, здобула статус самостійної кафедри. Я щиро сподіваюся, що цей новий історичний етап стане для нас запорукою всебічного розвитку, піднесенням церковного життя і духовного розквіту.

Возлюблені у Христі всечестні пастирі, боголюбиві ченці та черниці, дорогі брати й сестри! Усіх вас вітаю від щирого серця із спасенним святом Різдва Христового і з новоліттям благості Божої! Нехай Царство любові й миру торжествує в душі кожного з нас. У новому році нехай дарує Господь силу людям Своїм і благословить людей Своїх миром (Пс. 28:11).

Христос рождається — славімо Його!

Різдво Христове

2013/2014 р.

Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній

Скачати файл.pdf (5 MB)