Чому люди йдуть у розкол? Головні причини

Чому люди йдуть у розкол? Головні причиниРедакція порталу «Православне життя» попросила митрополита Антонія (Паканича) назвати основні причини відпадіння людини від Церкви і відходу в розкол.

 

– Про ці причини говорили різні святі і вчителі Церкви протягом багатьох століть.

Але я б хотів зупинитися на словах святителя Ігнатія Брянчанінова.

Однією з головних причин відходу в розкол, відпадіння від Церкви Христової, святий вважав зарозумілість:

«Зваблива насолода живиться зарозумілістю, яка народжується від тонко діючого марнославства, яке засліплює розум і серце; вона любить висловити себе, вона дозволяє собі відхилятися від точної покори Святій Церкві, розумніша за неї; вона, як і всі принади, підступи диявола, як сам диявол і його чадо – гріх, не терпить пахощів для них смертоносних, вбивчих пахощів, які видають з себе покаяння і його плід – смиренність. Спаситель світу сказав: "Блаженні убогі , блаженні голодні тепер, Блаженні засмучені зараз - і горе вам, тепер ситим (Лк. 6:20-21, 25)».

Як правило, марнославство ловить в свої мережі талановитих людей, які відчувають свою перевагу над іншими в своїх знаннях, уміннях, енергії, різнобічних талантах. Ці люди, дійсно, багато вміють і знають, щедро обдаровані. Але вони не розуміють, на жаль, головного: всі ці таланти дані їм Богом для служіння Йому. Вони ж присвоюють всі заслуги собі і служать своєму марнославству, яке поневолює їх розум і серце. 

Зарозумілість і марнославство убивчі для людини. Впевненість у тому, що вона сама у всьому розбереться, що вона краще, ніж Церква знає свої потреби і ніякі підказки і поради їй не потрібні, - це страшна диявольська пастка. Важливо ще в зародку виявляти в собі подібні згубні думки і щиро старатися каятися в них, пам'ятаючи про свою немічну природу, про те, що ми ніщо без Бога.

Ще однією причиною може бути те, що люди перестають слухати своє серце, совість, а все вирішують розумом.

Безумовно, тверезомислення зобов'язане бути присутнім в наших міркуваннях, але воно не повинно забивати голос серця. Коли в усьому шукаєш раціональну вигоду, втрачаєш віру. Добро і зло не пояснюються розумом, а осягаються життям, за допомогою виконання заповідей Господніх, послуху Богу і Його Церкві, смирення перед святою волею Божою.

«Розрізняти добро від зла належить серцю - його справа. Але знову потрібен час, потрібно укоснення в заповідях євангельських, щоб серце здобуло тонкість смаку, щоб выдрізнити вино цілісне від вина підробленого. Що справа серця відрізняти добро від зла і що серце не раптом здобуває здатність здійснювати належну йому справу - то й інше засвідчив апостол: "страва тверда для дорослих, - сказав він, - тих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло. (Євр. 5:14)», – міркує свт. Ігнатій Брянчанінов.

Від послуху народжується справжнє смирення. Поза послухом Богу і Його Церкві, немає ні істинного смирення, ні духовних розумних роздумів – тільки ілюзія і брехня, вибудувана на самообдуренні.

Існують і інші причини відпадання від Церкви. Це і маловір'я, і руйнування особистості під впливом різних факторів і випробувань, з якими вона не справляється, і «погана компанія», коли незміцніла у вірі людина підпадає під вплив тих, хто протистоять Христу і Його Вченню, і багато іншого.

Падіння людини завжди сумно. Тому Церква постійно молиться про відпалих і заблудших чад, не залишаючи надію на каяття і повернення їх в Її лоно.

Будемо ж сподіватися на милість Божу до всіх нас! Не будемо забувати, що всім хорошим ми зобов'язані тільки нашому Творцеві, а поганим – нашим гріхам і пристрастям!

Будемо уважні до Слова Божого, яке, як рятівна нитка, виведе нас з будь-якої складної ситуації і допоможе знайти вірну дорогу до Господа. 

Записала Наталя Горошкова