Історія Баришівки

Історія БаришівкиПерша літописна згадка, про це містечко, відноситься до 1125 року, під назвою Баруч (Бароч). Виникнення цього поселення пов’язане з розквітом Переяславського князівства. Згідно археологічних досліджень у Баручі розміщалась кіннота княжого війська, а городище, що розташувалося на горбистому березі Трубайла (Трубіжа) було укріплене земляним валом.

Лежав Баруч на важливому шляху Переяслав – Остер, і разом з городищем Бронь – Княж (Пристроми) утворювали оборонну зону на підступах до столиці князівства. Проте в першій половині ХІІІ ст., як і інші міста та поселення Київської Русі, Баруч руйнують війська монголо-татар. Відбудували Баришівку у другій половині XVI ст. козаки, селяни-втікачі і ремісники з Ходоркова, Ржищева, Дивина та інших міст і сіл Правобережжя. За часів польського панування на Лівобережжі, Баришівка знаходилась у руках то одних то інших польських магнатів.

Після злуки гетьманської України з Московським царством в Баришівці поселяється Переяславський полковник Родіон Дмитрашко-Райч, який збудував в кінці XVIIст. Троїцьку церкву, а в передсмертному заповіті 1705 року відписав на церкву частину своїх маєтностей. Чи була церква у древньому Баручі невідомо, але відомо, що ще за часів польського панування на Україні (1631 р.)

у Баришівці була церква, в якій служив один священик. До революції тут було чотири православних храми. Найвідоміший з них це Благовіщенська церква збудована в стилі козацького бароко у 1722 році на кошти баришівського купця Лієнка. В благовіщенській церкві знаходилась ікона великомученика Лаврентія, згідно передання ця ікона приплила по Трубіжу, приблизно в середині XVIII ст., точних відомостей про це поки що не знайдено. Також існує ще одна легенда про церкву, яка пішла під землю. Згідно переказів вона стояла на іншому березі Трубіжа проти Баришівки. Про цю церкву письмових відомостей також не знайдено.

Що стосується Благовіщенської церкви то вона входила в число найкращих церков Лівобережжя. Цей храм був прикрасою Баришівки, український поет-неокласик Микола Зеров описуючи Баришівку, назвав Благовіщенську церкву: “Гостем зі старовини, струнким бароко”. Розібрали Благовіщенську церкву приблизно у 1939 році хоча дзвіниця пережила Велику Вітчизняну війну. Очевидці пригадують, що розібравши склеп під храмом, були знайдені останки засновників храму, як недивно, що після двохсотрічного погребіння зберігся одяг, що навіть можна було розгледіти вишиту сорочку. Але невдовзі тіла небіжчиків розсипалися на порох, чи це під дією свіжого повітря, чи сонячного світла. Це були тіла Ігнатія і Катерини Лієнко на кошти, котрих і була збудована прекрасна Благовіщенська церква. Існує передання, що подружжя Лієнків в одній зі своїх торгових поїздок натрапили на скарб. Змучені далекою дорогою, а їхали на ярмарок у Кубижчу,що на Чернігівщині, Лієнки стали на перепочинок. І ось кінь ступивши ногою в одному місці став провалюватися під землю, коли туди, а там скарб. Ось і вирішили Ігнатій і Катерина, що то промисел Божий, а кошти потрапивши в побожні руки пішли на Боже діло - побудову чудового храму(фото №3).

Про долю тіл засновників відомостей не знаходимо, але сподіваємося, що душі їхні перебувають в Царстві Божому. В 1970-х роках при, будівельних роботах, були відкриті захоронення, які відносилися до Благовіщенської церкви. Там були знайдені останки одного із священнослужителів, на яких також зберігся одяг, котрий забрали працівники одного з переяславських музеїв. До Благовіщенської церкви були приписані Успенська церква на кладовищі і села: Дернівка, Коржі, Сезенків і два хутора Хлопків та Швачиха. Крім кам’яної Благовіщенської церкви в Баришівці було ще три дерев’яних. Троїцька церква – найстаріша парафія Баришівки заснована у XVII ст.. Стояла церква в північній частині містечка, не раз перебудовувалась, останній храм був збудований в 1893 році.

До Троїцької церкви були приписані два села: Пасічна і Власівка Також відома ще одна дерев’яна церква Преображення Господнього збудована в 1740 році, а в 1902 році на місці старої була збудована нова. До 1903 року до церкви було приписане село Селичівка. Основну частину прихожан становили жителі Липняків – передмістя Баришівки. Успенська невеличка дерев’яна церква, яка стояла на кладовищі, була приписана до Благовіщенської, збудована в 1783 році. З усіх перелічених церков до наших днів збереглася лише Успенська і то в перебудованому вигляді (фото №1).

Преображенська і Благовіщенська були розібрані ще до війни, Троїцька згоріла під час німецької окупації. На території району до наших днів збереглося 1 кам’яна і 7 дерев’яних дореволюційних церков, враховуючи що до революції їх було 24 дерев’яних і 3 кам’яні. Церкви почали руйнувати на початку 30-х років, деякі згоріли у війну, як ось Троїцька у Баришівці чи Миколаївська у Корніївці. Деякі були спалені комсомольцями в часи хрущовської атеїстичної агонії, як наприклад у Волошинівці. У Паришкові завалилась сама у 1974 році, а в Рудницькому Воскресенську церкву розтягли бульдозером на початку перебудовчої кампанії у 1987 році. Зараз на теренах району діє 21 православна парафія, реставруються старі та будуються нові храми. При деяких церквах відкриті недільні школи для дітей, створюються дитячі та молодіжні церковні хори та братства, проводяться фестивалі.

https://sites.google.com/site/barisivskeblagocinna